Інформаційно-аналітичний сайт Збаражчини. Форум прекрасного краю.
Мій профіль
Вітаю:Гость
             
              
     


Це цікаво...
загрузка...


Ми ВКонтакті
Народний сайт Збаражини


Новини Тернополя


Нові теми:
1 Дитячі кульки 0
2 деньги дополнительные 4
3 интересные новости 2
4 я ищу компанию которая продает велосипеды 4
5 Проджект менеджер 0
6 Системы безопасности 2
7 Промокод для казино Betwinner 2
8 Криптовалюта 1
9 Нотариальный перевод документов 1
10 інкасація вручну 1


Погода


Статистика
Счетчик PR-CY.Rank
Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0


Block title
Переваги зареєстрованих
Ви завжди зможете переглядати форум
Створювати свої теми
Коментувати теми інших
ЩЕ МОЖЛИВОСТІ


Партнери
Футбол Livescore Каталог веб ресурсів Тернопільщини Інформаційно-Аналітичний портал Тернопільщини


Block title


Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031


Вітаю Вас, Гость · RSS 19.03.2024, 10:20

Історична довідка

На обох берегах тихоплинної річки Гнізни, притоки Серету, на мальовничій Подільській височині, розкинулось старовинне місто Збараж. В народі ходять легенди, ніби тут збирались хоробрі дружини для захисту рідного краю, відтак це місце стало називатися Збаражем (Збиражем). Першу писемну згадку про нього зустрічаємо у Галицько-Волинському літописі 1211року. Літописний Збараж проіснував до 40-х років XIII ст. У 1241 році він був зруйнований під час татаро-монгольської навали. В наступні півтора століття про Збараж немає жодних згадок. У 1393 році він згадується у зв'язку зі спорудженням феодального замку. З історичних джерел відомо, що збудував його князь Дмитро Корибут, котрий володів навколишніми землями в кінці XIV ст. Цей замок стояв на місці давньоруської фортеці зруйнованої в середині XIII ст. татаро-монголами.

Макет замку 1626-1631

В першій половині XV ст. збаражани приймають активну участь в литовсько-польських воєнних сутичках. Внаслідок чого міняються його власники. У 1434 році Збаражем заволодів князь Федько Несвіцький. У 1463 році дідичем міста Збаража і сіл, що до нього належали став Василь Васильович (Несвіцький). Він першим почав величати себе князем Збаразьким. Через деякий час князі Збаразькі вже належали до числа найбільших землевласників на Волині. Вони були зацікавлені у швидкому розвитку міста. Збараж поступово зростає, у 1570 році в місті налічувалося 250-260 будинків та близько півтори тисячі жителів. У місті було 19 млинів, 8 корчм, близько 50 ремісничих майстерень. Після знищення міста у 1589 році князі вирішили не відбудовувати його, а перебралися до нового, яке виростало неподалік. Перша документальна згадка про Новий Збараж як місто відноситься до 1583 року. Будівництво нового замку здійснили брати Христофор та Юрій Збаразькі. Це були високоосвічені люди, які вчилися в Італії у великого Гапілео Галілея. Одні дослідники називають автором спорудженого у Збаражі замку італійського інженера Андре дель Аква, інші голландського воєнного архітектора Генріха Ван Пеена. Князь Христофор Збаразький, який помер у 1627 році, не встиг завершити будівництво.

В’їздна вежа

Замок був споруджений при Юрію Збаразькому. Після смерті останнього, замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, які продовжили роботи по укріпленню оборонних споруд та впорядкування палацу.

Внутрішній двір

Князі Збаразькі стали фундаторами монастиря і костелу ченців-бернардинів, спорудження якого розпочалося в 1627 році і було завершено через 10 років вже зусиллями князя Януша Вишневецького та його дружини Євгенії. Правда, в 1675 році татарські завойовники знищили костел і монастир, і лише в 1755 році завершилася реконструкція комплексу, який ми можемо бачити і зараз.

Монастир Бернардинів

Справжнім великим випробуванням для міста і його замку стали події 1649 року. Йшов другий рік Визвольної Війни українців проти польської шляхти. Польські війська, відступаючи перед козацькими загонами Богдана Хмельницького, приймають рішення зупинитися у Збаражі і тут організувати оборону. 30 червня до міста підходить полк Данила Нечая, а в перших числах липня основні сили козаків на чолі з гетьманом і численна кримська орда, з якою Б.Хмельницький заключив союзний договір. Місто Збараж, замок, всі польські сили опинилися в тісному кільці. Почалася семитижнева облога. В стані захисників почалися хвороби, голод, паніка. Становище обложених врятував своїми рішучими діями один із найздібніших командувачів військами тодішньої Речі Посполитої Ярема Вишневецький. В зв'язку з тим, що на допомогу полякам вирушили загони короля Яна Казимира, Б.Хмельницький, не знімаючи облоги, вирушає під Зборів, де відбувається генеральна битва. Після цього була знята облога Збаража і самого замку, під мурами якого полягли тисячі славних синів України, серед яких полковники Морозенко і Бурляй.

Пам’ятна дошка

У 1707 році в Збаразькому замку побували український гетьман Іван Мазепа та російський цар Петро І. Вони, оглянувши укріплення замку, дали високу оцінку його оборонним спорудам. У XVIII столітті збудовано Малу Успенську та Велику Воскресенську церкви, відновлено зруйнований турецькими нападами костел бернардинів, монастир та синагогу. У монастирі працювала початкова школа та латино-мовна гімназія теологічного профілю для хлопців польських родин. Руські церкви і польський костел підлягали Луцьким єпархіям відповідних конфесій. З 1779 року по 1805 рік у Збаражі працювала державна гімназія, у якій навчалося до 145 дітей міщан. У 1805 році гімназію перенесено до Бережан. Протягом 1810-1815 рр. Збараж у складі частини Тернопільщини на підставі Шенбрунського трактату входив до Росії. Під час Вітчизняної війни 1812р. жителі Збаража і навколишніх сіл нападали на французькі роз'їзди, громили панські маєтки. За Віденським договором Збараж знову відійшов до Австрії. Деяке пожвавлення економіки міста, зокрема в галузі приміського - сільського господарства, наступило у середині XIX століття, коли під впливом революційних подій 1848р. цісар Фердінандт скасував у Галичині панщину. З часом довкола міста і замку ростуть передмістя. Виникає Пригородок, Тернопільське передмістя, забудовуються території довкола Оболоні. Другий чинник, який позитивно впливав на розвиток економіки міста, було надання Збаражу статусу повітового центра (1867р.). На даний час через місто Збараж пролягає туристичний маршрут "Золоте кільце" на Вишнівець-Кременець-Почаїв. Сотні туристів та іноземних гостей мають змогу ознайомитись із славними історичними пам'ятками старовини нашого краю, помилуватися мальовничими краєвидами Поділля та Волині і залишити в пам'яті незабутні спогади про наших краян. Вишнівець. Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 року. Великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитрія Корибута, Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розміщується село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріплений замок для захисту від татаро-турецьких набігів. У привілеях польського короля Владислава Варначика від 9 липня 1463року знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові, який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 році князь Михайло Вишневецький з нагальної потреби зміцнити природно Старовишнівецьку фортецю, яку часто нищили і руйнували татари, зводить новий замок на лівому березі р.Горинь, вибравши місце на стрімкій горі, де з півдня та із заходу він був неприступний. З того часу і на декілька віків стає Вишнівець родовим гніздом і славою могутнього роду князів Вишневецьких. Тут народився Дмитро - Байда Вишневецький, легендарний засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550р.), що стала першим прототипом Запорізької Січі на Дніпровських порогах. У другій половині XVI століття Вишнівець став резиденцією українських магнатів князів Вишневецьких, які поступово покатоличилися і захищали інтереси королівської Польщі. В 1640 році Ярема Вишневецький розпочав будівництво великого замку. Значно модернізував замкові укріплення і збудував оборонний монастир Кармелітів, який входив в єдину оборонну систему Вишневецького замку. Місто, маючи магдебурію, на той час було великим торговим і ремісничим центром, куди з'їжджалися на торги купці; Кременця, Почаєва та інших міст Волині. Проте після підписання Зборівського миру, Вишнівець був ущент пограбований і зруйнований татарами, що на довгі роки відбилося на його розвитку. На початку XVIII століття останній з князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої, Міхал Сервацій перебудовує розорений родовий замок у пишний палац по типу французьких позаміських резиденцій. Інтер'єри палацу вражають сучасників своєю розкішністю. Після смерті Міхала Сервація у 1744 році маєток переходить у власність найближчих родичів князів Вишневецьких - графів Мнєшенків (Мнішеків). В 1846 році Вишнівець відвідав Т.Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії їздив на Волинь та Поділля змальовувати історичні та археологічні пам'ятки. У вересні 1848 року в замку над Горинню побував відомий французький письменник Оноре де Бальзак, який зупинився в князів Вишневецьких. Саме третій опублікований лист письменника до своєї коханої був написаний у Вишнівцях. На даний час до палацу належать - найстаріша споруда ансамблю - Вознесенська церква 1530 р., залишки валів та бастіонів, підпірні стіни, садиба на території замку з палацом, службами, огорожами, брамами ХVІІІст., парк ХVІІ1-ХІХ століття, а також монастир Кармелітів, розташований на колишньому підзамчі. Попри свої значні втрати Вишнівецький ансамбль і сьогодні залишається одним з найзначніших на Збаражчині.

Хостинг від uCoz