В  Збаражі знаходиться перлина архітектури та історичний скарб цілого Тернопільського краю -Збаразький замок. Заслуга його зведення належить останнім представникам роду князів Збаразьких - Юрію і Христофору. Брати були високоосвіченими людьми, вчилися в Італії у самого Галілео Галілея. Проект замку   Христофор замовив в 1612 р. у видатного  теоретика і практика італійської  архітектури   Вінченцо Скамоцці. Проте саме будівництво замку розпочалося в 1620 році. Князь Христофор, який помер 1627 року, не встиг його завершити. Замок був споруджений при Юрію Збаразькому. Після смерті останнього замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, які продовжили роботи з укріплення оборонних споруд та впорядкування палацу.

    

  

    Відреставрований Збаразький замок розташований на вершині гори. Є внутрішнє подвір’я. Палац двоповерховий, з характерними для ренесансу формами. Зв’язок замку з навколишнім світом здійснювався через браму, розміщену у двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст. Головний хід до палацу акцентується балконом на кам’яних консолях, ще два входи розташовані у бічних крилах. 

Укріплення займають площу понад 16 гектарів. Вся територія замку була обведена оборонними стінами з бастіонами. Потрапити до самого замку можна через витягнену двоярусну браму у північно-західній куртині.

   Подвір’я по периметру оточене одноповерховими казематами. Простір між казематами та оборонною стіною заповнений землею, а зверху утворена тераса, ширина якої 21 метр. Фасади казематів витримані у ренесансних формах.

У казематах правого крила замку - ресторан "Легенда”, вишуканість інтер’єрів  якого викликає захват.

У 1649 року Збаразький замок стає ареною протиборства поляків та українців. Загони польських військ під натиском загонів Хмельницького відступають на захід і готуються до оборони у Збаразькій фортеці, що була ідеальним місцем для оборонних боїв. Облога замку армією на чолі з Богданом Хмельницьким тривала сім тижнів. Внаслідок вдалого проведення військових дій цілком припинився зв’язок польського війська з навколишнім світом. Серед поляків, на чолі яких стояв Ярема Вишневецький, почалися хвороби, голод, паніка. Вони послали гінця до короля, а Хмельницький, не знімаючи облоги, вирушає з частиною війська під Зборів, щоб розгромити польські королівські гарнізони. І коли перемога вже була на боці козаків, союзник Хмельницького - кримський хан Іслам Гірей III зрадив його. Богданові довелося відступити від своїх планів. Було знято облогу Збаража. Під мурами замку в ці дні полягли тисячі славних синів України серед них полковник Морозенко, поранення отримали Іван Богун та Данило Нечай.

   Під час облоги замок зазнав руйнації. Були пошкоджені не лише укріплення зовнішнього кільця, а й внутрішні будівлі. Князі Вишневецькі знову взялися за укріплення замку.

З   початком нового століття замок не втрачає свого оборонного значення. У 1707 році в Збаразькому замку побували український гетьман Іван Мазепа та російський цар Петро І. Вони, оглянувши укріплення замку, дали високу оцінку його оборонним спорудам.

     

    В середині XVIII століття відбулися зміни, які спричинили втрату фортифікаційної слави замку. Польські магнати Потоцькі, які стали його власниками, перетворили замок на звичайне феодальне помістя. На території замку у XIX ст. був влаштований парк.

Лише в 1966 році почався новий етап реставрація замку.

Після здобуття незалежності України і створення в місті Збаражі Державного історико-архітектурного заповідника замку повертають його історичний статус. 8 лютого 1994 року Збаразький замок - головна архітектурна споруда міста -став  першим об’єктом реставраційно-відновлювальних робіт. Саме на нього були спрямовані основні зусилля і ресурси. В той час (1994 р.) замок, хоча й дивував своєю неповторністю, проте використовувався не за призначенням (в його залах працювали спортивні секції, дитячі гуртки) і поступово руйнувався. Тому дирекція новоствореного ДІАЗ вирішила розробити генеральний план відтворення замку. Фахівці - архітектори Львівського інституту "Укрзахід-проектреставрація” на основі вивчених архівних джерел виконали всі необхідні роботи, які почали поступово втілюватися у життя. За час, що минув, проведено реставрацію більшої частини самого замкового палацу, встановлено автономне газове опалення, проведено внутрішню реконструкцію і зовнішній ремонт всіх казематів замку, здійснено реставрацію і перекриття в’їзної вежі, відновлено приміщення кордегардії. Паралельно з цими дійсно об’ємними роботами було проведено рад заходів по відновленню інших пам’яток міста: костьолу і монастиря бернардинів, церкви Преображення Господнього тощо.

Замковий палац оточений прекрасним парком, якому вже більше 100 років. Проведено роботи і в цьому напрямку - заасфальтовані паркові доріжки, мощення північної частини паркової алеї, вирубка старих та насадження нових дерев.

   ДІАЗ у м. Збаражі став не лише суто будівельною і реставраційною організацією, а взяв на себе і інші, не менш важливі завдання. Він став продовжувачем справи вивчення і відродження історичної спадщини нашого народу, започаткованої Збаразьким музеєм, біля джерел якого стали світлої пам’яті вчителі тисяч збаражан - А.П. Малевич і П.Д. Войтина.

   Державний заповідник впродовж 10 років налагодив наукову, збиральницьку, виставочну і екскурсійну роботу. Проведено ряд цікавих наукових міжнародних конференцій, налагоджено плідну співпрацю з науковими установами Львова, Києва, Тернополя, Санкт-Петербурга (Росія), Вроцлава і Варшави (Польща) та інших міст.

Впродовж ряду років у заповіднику діяв свій друкований орган - газета "Вісник історії краю” ("ВІК”). Періодично виходить в світ журнал "Збараж - місто в Медоборах”. Але напевно, найбільш вагомою стала розпочата робота по збору предметів старовини, в якій приймають участь наукові працівники заповідника.

Організація цих робіт мала важливе значення ще і тому, що стала реальною альтернативою в хаотичній скупці у населення безцінних експонатів різного роду "комерсантами”, ціль яких - перепродати (головним чином за кордон) задля зиску. ДІАЗ буквально врятував для майбутніх поколінь тисячі предметів, які могли бути втрачені назавжди.

Зараз замок окраса міста. Недаремно на його гербі зображення верхової постаті святого Юра, який вбиває дракона. Цей герб Збараж отримав ще 1797 року від австрійського цісаря Франца II.

Сьогодні в замку розміщені виставкові зали з тематичними експозиціями, виставками, картинною галереєю, музейними відділами. У двох великих залах першого поверху розмістилися експозиції "Археологія і етнографія краю”. Тут відвідувачі побачать велику кількість експонатів, які були знайдені під час численних археологічних розкопок і зібрані в етнографічних експедиціях. Розкопки на території комплексу тривають і сьогодні.

Два інших зали першого поверху займає експозиція "Килимарство краю” та "Історія архітектури міста Збаража”. У найбільшому залі першого поверху розпочаті роботи зі створення широкомасштабної діорами "Облога 1649 року”. В залах другого поверху розміщено відділ землеробства. Під музейні кімнати відведено каземати лівого крила та вїзну вежу.

Виставкові зали Збаразького замку дають повну картину історії ремесел, мистецтва та історію краю в цілому.

Всі   зали   мають   відповідні назви:білий, дзеркальний, бібліотека,спальний покій,органний зал, кругла кімната.

Неймовірною   красою   та величчю вражає відвідувачів органний зал. З органа, здається, от-от полинуть чарівні звуки, на стінах розвішані ікони, які мають історичну та духовну цінність. Каміни, картини   все це немов повертає нас у часи тих століть, зачаровує уяву і змушує затаїти навіть подих перед неземною красою минулого, що постає у сьогоденні.

Реставраційні та відновлювальні роботи тривають.

        

    На сьогодні у запасниках заповідника зберігається понад 50 тисяч експонатів. Надзвичайно цікавою є колекція ікон, вишивок, килимів, скульптур відомих середньовічних майстрів А.Осіпського і І.Г. Пінзеля, археологічних знахідок періоду трипільської та черняхівської культур, періоду ранніх слов’ян, Київської Русі, Галицько-Волинського князівства.

Проте і цим не обмежується сфера діяльності ДІАЗ. Просторі зали відреставрованого замку князів Збаразьких стали місцем, де жителі міста і його гості змогли познайомитися з творами багатьох талановитих художників, скульпторів, фотографів. У заповіднику експонувалися десятки виставок митців з усіх куточків України. Особливою популярністю у відвідувачів вже кілька років користується виставка дерев’яних скульптур талановитого скульптора з Тернополя Володимира Лупійчука. Його роботи передають незламність козацького духу, який гартувався під мурами Збаразького замку у далекому 1649 році, коли Б. Хмельницький вів свої загони на польські війська Яреми Вишневецького.

   Заповідник сьогодні - це визнаний центр туризму Тернопільщини. Замок і його численні виставочні зали не залишають байдужими жодного із відвідувачів, а кількість їх з кожним роком збільшується.

Це стало причиною пристосування казематів правого крила замку під сучасний ресторанний комплекс. Поєднання сучасного сервісу і старовини задовольняє як сучасного туриста, так і пересічного збаражанина, який хоче достойно відзначити ювілей, справити весілля чи будь-яку іншу урочисту подію.

   Сьогодні можна з впевненістю сказати, що Державний історико-архітектурний заповідник у місті Збаражі зайняв і утримує достойне місце серед аналогічних закладів України. А якщо брати до уваги його порівняно невеликий вік (наприклад, заповідник "Софія Київська” створено у 1944р., Кам’янець-Подільський історико-архітектурний заповідник - у 1977 р.) то ДІАЗ у м. Збаражі можна безперечно віддати перше місце серед подібних закладів, утворених за останні десятиріччя. Але це багато до чого зобов’язує і спонукає. Вкрай важливо сьогодні не втратити здобутого, зуміти зберегти і примножити набуте для прийдешніх поколінь, для майбутнього України.Тепер, на початку XXI століття, Збаразькому замку повернуто його історичну славу. Замок реставровано і він відкритий для відвідувачів. Організовуються екскурсії по замку. В замку проводяться лекції, бесіди,тематичні вечори.