| Адмін | Дата: П`ятниця, 12.07.2013, 15:43 | Повідомлення # 1 |
 Генерал-майор
Группа:
Повідомлень: 471
Нагороди: 3
Репутація: 220
Статус: Offline загрузка...
| 
Церква-фортеця з сонячним годинником
Урочища Монастирище, Монастирок, Чернече в Україні можна зустріти часто. Вигадали такі назви насправді не випадково — їх давали місцинам, де колись стояли монастирі.
Старожили багатьох сіл і містечок із “монастирськими” урочищами досі розповідають легенди, що храми йшли під землю просто з людьми навіть на Великдень. Мовляв, і досі у святкові чи якісь по-іншому особливі дні можна почути не тільки дзвони, а й літургії у тих провалених церквах. Для цього, кажуть, потрібно тільки притулити вухо до землі на місці, де стояв храм. До прикладу, у Старому Збаражі, що за 22 км від Тернополя, таку подію на Бабиній горі пов’язують саме з Великоднем — храм там зник ще у давньоруські часи. А от у сусідньому селі Залужжя Преображенській церкві пощастило більше — її не те, що не руйнували, а відновлювали.
Що там можна побачити
Церква Преображення Господнього стоїть у великому лісі на горі з таємничою назвою “Чернеча”. Храм зусібіч оточують дерева і тільки невелике поросле травою подвір’я відділяє споруду від смерек. Власне, смереки, то уже не ліс — їх насадили рівними рядами люди.
Довкола храму розкинулися майже гористі краєвиди Медоборів: трохи лугів, трохи лісу і багато каменю — ніби інший світ посеред рівнинного Поділля. І серед цього світу — кам’яна церква з вузькими, високо посадженими вікнами, залишками бійниць і дуже товстими стінами, поштукатуреними ззовні у білий колір. Своєю строгістю вона нагадує фортецю, до того ж і справді колись нею була. Храм звели на вершині гори, оточили муром, валом і ровами, а від небажаних гостей її приховував ліс. А от примітною особливістю церкви є її годинник — не швейцарський механічний, а звичайний для наших далеких предків — сонячний. Саме за такими годинниками у давнину в нас дізнавалися час. І встановлювали ці пристрої, як правило, на стінах храмів, де людей збирається найбільше.
Історії цього місця
Церква на Чернечій горі має історію приблизно на 700 років, адже, згідно з переказами, на цьому місці уже у ХІІІ ст. діяв монастир. Неподалік від неї стояла Старозбаразька фортеця і, коли у 1474 р. у ці місця зайшла татарська орда, то і монастир, і твердиню знищили. Подібне повторилося у 1525 та 1589 рр. і щоразу монастир відновлювали — причому останнього разу це зробили у камені. Сприяти благородній справі взялися князь Януш Збаразький і старости Збаразького Григорія Новицького.
Мав монастир також інших шанованих гостей. У 1649 р. під час облоги Збаража його відвідав Богдан Хмельницький. Гетьман нібито подарував для Преображенської церкви декілька ікон. Козацько-польські війни також принесли храму та монастирю руйнацію. Відбудову провів белзький воєвода князь Дмитро-Юрій Вишневецький. Ченці, які порозбігалися під час війни, повернулися до своєї давньої обителі і навіть відкрили при ній школу та зайнялися бджолярством.
У 1707 р. монастир у Залужжі відвідав ще один український гетьман, Іван Мазепа. Пилип Орлик записав у своїх спогадах, що гетьман вистояв у монастирі цілу літургію.
Прикрою і незвичною для місцевих жителів стала боротьба між православними та уніатами. Хоча й різниця в обрядах між обома конфесіями була незначною, поляки розглядали унійну церкву як перехідний етап до римо-католицтва, а українці, навпаки, союзом із Папою Римським намагалися захиститися від нападів польських ксьондзів. Дійшло навіть до того, що власник Збаража Юзеф Потоцький зобов’язав усіх своїх підлеглих перейти в унію примусово. Для тих, хто відмовиться це робити, вельможа анонсував “штраф 100 гривень і кару велику”. Утім, пана не слухалися і монастир був православним до 1720 р. Мало хто знає, але саме у Спаському монастирі біля Збаража у 1760 р. відкрили філософську школу. А через шість років канівський староста і дуже багатий чоловік Микола Василь Потоцький подарував для монастиря 50000 золотих. Умовою мецената було те, щоб ченці почали викладати моральну теологію “по-руськи”, бо ж не усі знали латинську мову. Як би там не було, але у 1771 р. монаша обитель згоріла, ченці перенесли школу до Загаєцького монастиря (тепер Шумський район — прим. авт.).
Востаннє монастир відновили у 1776 р., та долю його вирішили нові власники Галичини — австрійці. У 1786 р. обитель закрили, монахів перевели до Теребовлі. Показово, що монастирські споруди купив підприємець Йоганн Веллєр, який наказав розібрати мури. Натомість із цих матеріалів звели фільварок, що у ХІХ ст. взагалі перетворили у гуральню — спиртзавод. Церкви ж бізнесмени не зачепили, тож вона стала просто парафіяльним храмом. У 1875 р. біля неї поставили металевий хрест, біля якого місцеві жителі присягалися провадити тверезий спосіб життя. Напевно, це було дуже актуальним, адже гуральня не просто стояла у близькій околиці — пани примусово видавали зарплату селянам горілкою. Продати цей продукт було нелегко — дозвіл на торгівлю мали тільки вибрані. Тож люди почали пиячити, а уніатська (греко-католицька — прим. авт.) церква почала боротися з алкоголізмом, а “хрести тверезості” досі залишаються пам’ятниками тих часів.
Як туди дістатися
Село Залужжя росташоване одразу ж біля Збаража і до Спасо-Преображенської церкви можна дістатися пішки від місцевої автостанції у центрі міста. Іти потрібно повз будівлю “Збаражгазу”. Інший варіант мандрівки — доїхати до села Старий Збараж і вже звідти пішки — до Залужжя повз руїни Старозбаразької фортеці.
Їхати до Збаража в обох випадках варто із приміської автостанції обласного центру.
Кому варто їхати
Найцікавішою мандрівка до старовинної церкви буде тоді, коли водночас відвідати руїни твердині у Старому Збаражі, а також сам Збараж. Цей маршрут є нескладним і підходить для шкільних піших екскурсій або просто мандрівок невеликою компанією. Він потребує приблизно 3 год., аби повільною ходою, крізь гори і ліс, опинитися у Збаражі.
"Збараж Forum" ВКонтакті - приєднуйтесь !!!
|
| |
| Поділіться з друзями в соц. мережах -
|
Мій профіль
Ви завжди зможете переглядати форум
