Інформаційно-аналітичний сайт Збаражчини. Форум прекрасного краю.
Мій профіль
Вітаю:Гость
             
              
     


Це цікаво...
загрузка...


Веб-камери
Театральний майдан
Перехрестя вулиць Руської і Замкової
ТРЦ "Подоляни" - центральний вхід


Ми ВКонтакті
Народний сайт Збаражини


Новини Тернополя


Нові теми:
1 Шины 0
2 Дитячі фільми онлайн 5
3 Юридические справки 1
4 я ищу компанию которая продает велосипеды 5
5 Проджект менеджер 3
6 Ищу оптового поставщика очков для бренда 1
7 Обслуживание кондиционера 4
8 Шины 0
9 Де замовити вантажні перевезення по Львову? 1
10 Кассандра. Пляжи 0


Погода


Статистика
Счетчик PR-CY.Rank


Block title
Переваги зареєстрованих
Ви завжди зможете переглядати форум
Створювати свої теми
Коментувати теми інших
ЩЕ МОЖЛИВОСТІ


Партнери
Футбол Livescore Каталог веб ресурсів Тернопільщини Інформаційно-Аналітичний портал Тернопільщини


Block title


Вітаю Вас, Гость · RSS 28.03.2024, 19:55
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Збараж - форум міста » Балачка » Релігія » Як у Збаражі вірні боролися за Святовоскресенську церкву
Як у Збаражі вірні боролися за Святовоскресенську церкву
AdminДата: Вівторок, 30.04.2013, 22:10 | Повідомлення # 1
Адміністратор
Группа: 
Повідомлень: 825
Нагороди: 3
Репутація: 10000
Статус: Offline
загрузка...
Як у Збаражі вірні боролися за Святовоскресенську церкву



Збираючи матеріали для написання історії Збаража, мені довелось спілкуватися із старожителями, які з дитинства полюбили Церкву Христову, боролися за неї і піклувалися протягом усього свого життя. Серед них − 87-річна жителька нашого міста Єва Олександрівна Ленько. З її розповіді постає історія розбудови, нищення та відродження Святовоскресенської церкви Збаража.

Батько Єви співав у церковному хорі і брав дочку ще маленькою з собою на хори. Відтоді дівчинка навернулася до Бога і полюбила церкву всім серцем. Згодом сім’я переїхала до Збаража. Відвідуючи греко-католицьку Святовоскресенську церкву, Єва дізналася, що побудував її у 1756 році Збаразький міщанин − швець Гумен.

У післявоєнні 1946-1947 роки радянська влада намагалася змусити пароха о. Задорожнього перейти на православ’я і відповідно пересвятити церкву. Проте він не погодився, тоді священика заарештували, кинули до в’язниці, звідки він вже не повернувся.

Від часу посвячення церква постійно працювала і ніякі зайди-завойовники її не закривали і не руйнували, аж поки у 1965 році комуно-більшовицька влада закрила храм і всілякими способами намагалася знищити. Спочатку у церкві влаштували склад міндобрив¸ солі, цементу, зносили сюди поламані парти зі шкіл міста. Якось комісія від райкому партії вирішила перетворити церкву на котельню, але войовничих атеїстів стримало те, що на фоні пам’ятника Леніну димітиме велика труба. Потім вирішили перетворити церкву на планетарій, але й тут щось перешкодило. Згодом надійшла команда від райкомівського керівництва − влаштувати у Воскресенській церкві будинок обрядових послуг. До робіт з «переобладнання» залучали арештованих на 15 діб п’яниць і хуліганів (міліціонери привозили їх вночі, бо вдень у центрі міста людно) і ці люди зробили чорну справу − поламали, потрощили іконостас і все обладнання церкви , повибивали вікна. А ще владні мужі вирішили зрізати хрест на головній бані. Послали одного «спеціаліста» − він зірвався і покалічився, тоді послали ув’язненого, пообіцявши випустити з тюрми, але й той впав з висоти і розбився на смерть. Більше ніхто не наважувався чіпати хрест. Тоді комуністи, зруйнувавши дзвіницю, вирішили підірвати церкву. Але директор школи №2, розташованої майже впритул до неї, не дав на це згоди, а мінери, зробивши розрахунки, заявили, що під час вибуху постраждають усі будівлі у радіусі 50 метрів від церкви. Врешті атеїсти-безбожники підірвали таки бляху на даху, вітер скинув її з усієї покрівлі. І стояла бідна Святиня посеред міста. І стояла бідна Святиня, обдерта, як вдова. А вірні зі сльозами на очах проходили повз неї і не знали, як врятувати церкву від цілковитого руйнування.

Щоб відкрити церковні двері, розповідає Єва Ленько, треба було незліченну кількість разів оббивати пороги райкому, обкому, комуністичної партії, а комуністи всюди за своє: мовляв, за 600 метрів від Воскресенської − Успенська церква, ви маєте де молитися,, тож відкривати Воскресенську немає потреби. До того ж на її ремонт потрібні мільйони, а хто їх дасть? Навіть поїздка до Києва не дала результату. Однієї ночі Єва Ленько уві сні почула голос: ходи, ходи, тільки тобі церкву відкриють.. Після цього громада вирішили, що за дозволом на відкриття Воскресенської церкви треба поїхати у Москву, і довірила цю місію Єві Ленько.

Перша поїздка виявилась безрезультатною. У Міністерстві релігійних справ Єві Ленько та її супутниці Марті Середюк заявили, що відкривати цю церкву нема потреби, бо на відстані 600 метрів є інша церква. Проте Єва на цьому не зупинилась, бо вірила у віщий сон і сподівалася на Божу допомогу. Ще раз поїхала в Москву. З Міністерства прислали комісію, щоб розібралася на місці. Приїхали москвичі до Збаража, погостювали, поговорили у райкомі і поїхали. А людям знову було відмовлено.

Тоді Єва з однодумцями вдалася до іншого, радикального способу, заявивши тодішньому голові райвиконкому Степанові Біскупу, що приведуть людей пікетувати райком партії та райвиконком. Врешті після одного з засідань керівники райкому партії пообіцяли відкрити церкву, а голова райвиконкому дав Єві ключ від церковної колодки, щоб люди поприбирали всередині, поки прийде дозвіл з Москви.

Єва Ленько згадує, яка невимовна радість охопила тоді всіх, хто добивався відкриття храму. Люди плакали, цілували ключ і одні одних, тоді прийшли під церкву, цілували її стіни, радіючи, що нарешті мають право зайти до святині.

Було це у грудні 1987 року. На початку 1988 року обрали церковний комітет, сестриць, братчиків і дружно взялися за відбудову церкви. По місту збирали пожертви на цю святу справу. За зібрані гроші купили дерево на дах і бляху на покрівлю. Дах церкви, дзвіниці і каплички безкоштовно покрили Степан Шалай, Степан та Іван Божики. Ці ж Степан Шалай із Степаном Божиком та Мирославом Івасюком виготовили прекрасні вхідні двері з нержавіючої сталі. Всі прикраси з бляхи до каплички, що біля церкви, змайстрував Григорій Пилипчук, Олексій Нагорний поміняв вікна Позолотою хрестів займався Володимир Банира. Андрій Грещук та Степан Яремчук купили і привезли дзвони. Гарний і недорогий іконостас допоміг придбати о.Роман Сливка. Допомагали продуктами, безкоштовно щодня готували обіди для 20 чоловік сестриці Надія Івасюк і Ярослава Федак. Багато праці доклав до відбудови церкви Олег Григоринський.

І ось з благословення митрополита Володимира Стернюка 25 січня 1988 року у Святовоскресенському храмі була відправлена перша служба Божа.

Завдяки наполегливості, самовідданості Єви Ленько та її однодумців, які рятували від знищення, боролися за збереження та відбудову Святовоскресенської церкви, збаражани мають сьогодні змогу молитися у відновленому храмі.

Прикріплено: 7283743.jpg (75.0 Kb)


"Збараж Forum" ВКонтакті - приєднуйтесь !!!
 
                              Поділіться з друзями в соц. мережах -
Збараж - форум міста » Балачка » Релігія » Як у Збаражі вірні боролися за Святовоскресенську церкву
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Статистика Форуму Zbarazh-Forum.at.ua
Останні теми Популярні теми Активні учасники Нові учасники
Шины Коментарів[ 0 ]
Дитячі фільм... Коментарів[ 5 ]
Юридические ... Коментарів[ 1 ]
я ищу компан... Коментарів[ 5 ]
Проджект мен... Коментарів[ 3 ]
Анекдоти ✔ Коментарів[ 94 ]
Фотоприколи ... Коментарів[ 46 ]
Житловий ком... Коментарів[ 38 ]
Detailing Те... Коментарів[ 30 ]
LevelSun - п... Коментарів[ 21 ]
Admin Постів [ 825 ]
maximyour Постів [ 486 ]
Адмін Постів [ 471 ]
lynkaandriyt31 Постів [ 140 ]
inhelixua Постів [ 86 ]
vnazarets35Дата [ 27.03.2024 ]
adrianmarrorДата [ 17.03.2024 ]
yanpetryshyn1Дата [ 12.03.2024 ]
valentinakishtulynetsДата [ 12.03.2024 ]
vladimirkreysa49Дата [ 03.02.2024 ]

Хостинг від uCoz