Чупакабра

Альберто Лейес висуває дві можливі гіпотези походження чупакабри. Відповідно до першого з них, «вони — це неземні андроїди, які збирають генетичний матеріал».

По іншій — Сполучені Штати Америки могли провести на своїх секретних базах якісь генетичні експерименти, результатом яких і стало виникнення цих істот.

Що це таке Чупакабра?

Весь об’ємистий звід накопичених фактів дозволив ученим і просто аматорам спробувати свої сили у винаході гіпотез про існування і поводження чупакабри, що не ввійшла ні в які наукові класифікації. Саме цікаве те, що, незважаючи на більш ніж умоглядне знайомство із чупакаброю, багато хто чомусь уважають, що вона є різновидом африканського летучого вампіра, чий зовнішній вигляд змінився за невідомими поки причинами, — повністю для всього роду або ж тільки в окремих випадках.

Найбільш жваві з тих, хто зайнявся цією темою, поспішили показати по телебаченню трупи тварин, зовсім позбавлених крові, що і привело до виникнення самого терміна «чупакабри».

Уже ясно, що загадкова істота виступає в різних обличчях. У деяких пуерто-ріканських випадках його зближають із людьми, що викликало до життя нову гіпотезу, мабуть, саму екстравагантну — про те, що чупакабра — це людина, що виросла в диких місцях, такий злісний Мауглі, що використає щось начебто тростини для того, щоб висмоктувати кров своїх жертв.

Прихильники цієї гіпотези зовсім не враховують те, що багато свідків указують на наявність у чупакабри крил або літальних перетинок, як у білок-летяг, які дозволяють їм робити далекі стрибки і карабкаються по деревах.

Також є спроби зв’язати чупакабра із появою НЛО. Однак якщо деякі свідки і знайшли якусь подібність між зовнішністю загадкових хижаків і так званих «сірих» з уфологіченого фольклору, то будь-яка людина, що розбирається в цьому, відразу зрозуміє, що подібності в поводженні в них немає ніякого. Адже якщо останні нібито займаються вивченням людського роду шляхом так званих «викрадень», то перші просто вгамовують свій голод.

Виявлено ряд вирішальних рис, які начебто б указують на різницю між нападами чупакабри і тих, хто займається скаліченням худоби. Ці ознаки помічені відомим авторитетом в уфології телепродюсером Ліндою Моултон Хоу: у випадках із чупакаброю метою служить висмоктування крові, а скалічення відступає на другий план, і навпаки, у випадках скалічення худоби метою служить саме воно, а позбавлення крові — побічний ефект. Крім того, відзначено, що рани, нанесені твариною, пророблені винятково гострим інструментом, якою хтось діє з хірургічною спритністю. Короткі надрізи, спритні розсічення, ретельно продуманий і виборчий характер ушкоджень — все це різко відрізняється від єдиного ушкодження на тілі жертв чупакабри — рани на шиї.
Не дуже давно редакція журналу «Енігмас», що давно досліджує тему про загадкових істот, одержала листа від біолога Марко Рейноса, що служить дослідницького центра «Фундасьон Космос», що перебуває в Монтере, Мексика. У листі крім іншого повідомлялося наступне:

«Чупакабра є схованою небезпекою для всього живого. Результати розкритті, проведених фахівцями нашого центру, показали, що отвори в грудній порожнині тварин перебувають прямо напроти якого-небудь важливого органа — серця, легенів, печінки. У тварини висовувалась кров й іноді витягався орган через отвір діаметром від 2 до 3 сантиметрів. В 70 відсотках випадків за день до події або в ніч події очевидці спостерігали НЛО, однак ми не змогли знайти прямого зв’язку між цими двома подіями.

Генетичний аналіз наявного зразка волосся і аналіз крові цієї тварини дійсно викликають сторожкість. Отримані результати свідчать, що дані зразки по своїх характеристиках не можуть належати жодному відомому живому організму, а, цілком ймовірно, ставляться до істоти, що, можливо, є продуктом якої-небудь генетичної маніпуляції. Це дивна тварина — повна загадка для нашого інституту. Інші попередні аналізи поки ще не отримані, однак наявні результати показують, що досліджуваний тип зовсім невідомий сучасній науці».
У зв’язку із цим приведемо ще одну версію.

Полігон для біологічних дослідів?

Є щось незвичайне в тім, з якою частотою різні люди повідомляють про дивні зустрічі із приблизно розумними формами життя в одній невеликій країні. Причому говорять вони про чудовиськ приблизно тими самими словами. І сама дивне — безмовність уряду із цього приводу і одночасно поліція акуратно ліквідує всі сліди існування цих тварин, якщо тільки вони не залишені на тілах самих очевидців… Такий випадок дивного «крилатого змія», що був пійманий в 1989 році селянами. Якщо ми без упередження вивчимо показання тих, хто пережив контакт із чупакаброю або якими-небудь іншими чудовиськами в цій країні, то нам ніяк не позбутися від питання: а дійсно, чи не творіння це рук людських, оплачене тим або іншим могутнім і таємним спонсором?

Характерні риси чупакабри

Якщо свідчення людей, що бачили чупакабру, зібрати воєдино, складається така картина:
• — дуже спритні і швидкі, нікому не вдавалося розглянути їх, високо стрибають і блискавично зникають із виду;
• — їхні жертви найчастіше свійські тварини,
• — отвір, з якого висмоктують кров, — до одного сантиметра в діаметрі, глибиною в кілька сантиметрів, пророблені начебто металевим пробійником;
• — кров у тілах жертв відсутній повністю;
• — на тілах жертв чупакабри непомітні сліди трупного задубіння;
• — харчуються по ночах;
• — наносять усього одну рану, хоча є дані й про скалічення тіл;
• — навколо отвору на шиї не спостерігається ніяких гематом;
• — кров навколо рани не згортається;
• — після цього до тіл не доторкається жодна тварина;
• — тварина в окремих випадках продовжує жити кілька годин після нападу, але потім виявляється, що вона повністю позбавлено рідини.

Все нове — добре забуте старе.

Крім вовків, пум, що здичавіли собак є, очевидно, і ще щось, чого ми не маємо сил поки пояснити. І це щось цікавить нас найбільше, тому що ховається в архівах, серед документів про непояснені дотепер подіях. Причому давнина подібних історій обчислюється не місяцями, як заявляють деякі видання, а десятками й навіть сотнями років.

У січні 1874 року подібні істоти-убивці завдали значної шкоди фермам в Ірландії. Ціж тварини також прокушували шиї своїм жертвам і висмоктували в них всю кров. У тому ж році схожа істота вбивала тварин і людей у різних губерніях Росії. На його пошуки були навіть кинуті військові частини. Вони обшукали кожен кущ, але нічого не знайшли.

В 1906 році в районі Віндзорського замку в Англії таємнича тварина нападала на отари овець, але його ніхто не міг піймати, оскільки воно як би розчинялося в повітрі. Роком раніше сержант поліції Грончестершира заявив газеті «Дейлімейл»: «Я бачив цих покалічених тварин і можу із упевненістю сказати, що це точно зробив не собака. Собаки — не вампіри, вони не п’ють кров в овець, залишаючи недоторканим м’ясо».

Незважаючи на те що всі ці факти ставляться до різних років, вони настільки схожі в наші дні, що не залишається ніякого іншого виходу, як визнати — наш старий знайомий не дасть нам спокій і надалі.

Результати розтину жертв чупакабри.

Третього травня 1996 року в мексиканському сільці Пуебла на овечу ферму напала чупакабра. Одна вівця вижила, але її стан виявився настільки жалюгідним, що хазяїн ферми вирішив зарізати її, щоб позбавити від подальших мучень. Доктор Соледад де ла Пенья зробила розкриття і документально підтвердила відсутність ознак трупного задубіння й зроблене знекровлення, навіть внутрішніх органів. Це розкриття було знято на плівку місцевою телекомпанією.

Доктор Пенья також відзначила відсутність слідів розкладання, класичного здуття живота і виходу внутрішніх газів із трупа (незважаючи на жару в 32 градуса) і констатувала два величезних, симетрично розташованих на шкірі тварини на висоті грудної клітини отвори, кожне по 7 сантиметрів діаметром.

Анатом заявила перед телекамерами, що, на її думку, так називані чупакабрас — розумні істоти, зовсім невідомі науці. Одночасно вона звернулася до всіх своїх колег, яким коли-небудь, випадало або випаде займатися дослідженням останків жертв чупакабри: «Будь ласка, залишіть свої упередження і не судіть ні про що, перш ніж не одержите можливість вивчити всі обставини справи».

Всі вищеописані події відбулися до кінця 1996 року. А потім усе стихло… На два роки.
Повернення чупакабри.

Протягом більше двох років, з кінця 1996 по 1998 рік, засоби масової інформації не повідомляли про нові напади цієї таємничої істоти, що раніше знищувало домашню худобу, в основному птахів, кроликів і овець.

Отже, вагомі свідчення тих, хто затверджував, що зустрічався із цими дивними створеннями, начебто б зникли. І більше не попадалося мертвих овець, щоб підтвердити офіційну версію про те, що вся відповідальність за їхню смерть лежить на скажених собаках і вовках-убивцях.

Репортери і дослідники, які за родом своєї діяльності зіштовхувалися із цим феноменом, тепер виявилися перед цілим рядом питань, що задають їм простими громадянами: «Що трапилося із чупакаброю?», «Чому більше немає публікацій про вбитих овець?», « чи не були всі сенсаційні відкриття преси простою вигадкою?» Всі ці питання складні, тому що загадка залишалася, хоча й не виникала знову: настільки ж таємничим образом, як вони з’явилися, чупакабри пішли з мексиканської сцени.

Але от у липні 1998 року феномен чупакабри заявив про себе знову і досить несподіваним образом. Знову стали знаходити вбитих овець, і обставини їхньої загибелі були дуже схожі на мотиви нападів 1996 року.

Поява чупакабри тільки у страшну жару.

«Коли температура значно здійметься в самих різних районах країни, подібні події знову починаються», — заявив Мауссан. І справді, із другої половини 1998 року тінь БАС знову накрила Мексику. У північній частині країни, головним чином у сільських районах, почали відбуватися таємничі випадки скалічення і убивства овець. Надалі минулому виявлені випадки нападів на курей і курчат — зі смертельним результатом.

Випадковість або підтвердження пророкувань Хаіме Мауссана? Ясно одне — повідомлення про нові випадки почали приходити з настанням сильної посухи, яку можна віднести до числа гірших з тих, які зачіпали різні штати Мексики протягом довгого часу. В окремих районах температура досягала рекордної висоти — до 52 градусів по Цельсію.
Відсутність крові.

Журналіст Антоніо де ла Крус одержав можливість вивчити тіла поранених і мертвих тварин. От що він повідав: «У кожної тварини було від одного до трьох отворів приблизно в сантиметр діаметром. Жодна тварина не мала рваних ран або плям крові на тілі». З іншого боку, стверджує він, в овець, що вижили, отвору були менших розмірів і вони виглядали дуже стурбованими або навіть «приголомшеними».

До нещастя, від жодного з описаних вище випадків не залишилося матеріальних свідчень, тому що овечі туші були спалені, а влади не додали цим подіям ніякого значення.

Єдиним коштовним свідченням, отриманим від Ортего Бальбоа, можна вважати його повідомлення про те, що в попередні тижні він кілька разів бачив НЛО над своєю фермою. «Тепер я можу все це згадати, — заявив фермер. Спочатку ці дивні вогні, які зупинялися дуже близько від моєї ферми, начебто зависали в повітрі; потім я бачив протягом цілого дня, як опускалося щось, схоже на круглий корабель, і нарешті, мої мертві тварини…»